Парапроктит – це поширене проктологічне захворювання, воно супроводжується запаленням клітковини з гнійними виділеннями, місце локалізації - навколо прямої кишки. Дане захворювання може носити важкий перебіг та мати серйозні наслідки, а також переходити у хронічну форму.
Важливо вчасно звернутися до лікаря, адже як тільки парапроктит перейде у гостру стадію, без операційного стола не обійдеться. Безумовно архіважливим є кваліфікація лікуючого лікаря.
Звісно сам по собі парапроктит не з’являється, існують провокуючі фактори. Захисні реакції в нашому організмі присутні у кожному органі, теж саме і стосується прямої кишки. І от коли ці захисні фактори знижуються в силу певних причин – переохолодження, травм, проносів, або закрепів – інфекція поширюється в клітковину тазу. Внаслідок цього утворюються гнійні порожнини, які сполучаються з прямою кишкою.
Складність та ступінь захворювання визначається розташуванням гнійника. Якщо абсцес знаходиться під шкірою заднього проходу та слизовою оболонкою прямої кишки – це можна назвати легким випадком. Якщо ж гнійна порожнина знаходиться глибоко в тазу та займає великий обсяг – це тяжкі форми захворювання.
Саме в останньому випадку існує досить високий ризик розвитку сепсису, а це вже несе таку небезпеку, як порушення роботи дихальних систем, обміну речовин, а також кровообігу.
СИМПТОМИ ПАРАПРОКТИТУ
Парапроктит - це гнійний процесу і він має характерні для такого роду захворювань ознаки:
гострий, різкий, постійний біль в анальній ділянці;
набряки та припухлості;
виділення з заднього проходу, гнійного характеру;
почервоніння шкіри навколо гнійника, поруч із заднім проходом;
може спостерігатись підвищення температури тіла;
інтоксикація організму, яка може характеризуватися загальною слабкістю , нудотою, сухістю у роті, головним болем;
можливе затруднений сечопуск.
ДІАГНОСТИКА ПАРАПРОКТИТУ
Діагноз парапроктиту встановлюється після комплексного обстеження. Насамперед лікар проктолог збирає детальний анамнез. Наступний етап діагностики – огляд та пальпація ділянки заднього проходу, а також пальцевий огляд прямої кишки.
Далі лікар проводить інструментальну діагностику – аноскопію, а за потреби (якщо потрібно оглянути пряму кишку глибше ніж на 10 см) ректороманоскопію.
Що ж стосується ультразвукової діагностики, то її застосовують також, якщо лікар вбачає у цьому потребу. За допомогою УЗД можна уточнити локалізацію гнійника та сполучення його з прямою кишкою. Рідше застосовується магнітно-резонансна томографія малого тазу (МРТ).
МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПАРАПРОКТИТУ
Лікування парапроктиту залежить від стадії та розташування (вище згадували про це).
Одразу варто зауважити, що консервативного лікування парапроктиту немає, у будь-якому випадку це втручання. А чи малоінвазивне, чи оперативне залежить від його складності.
Якщо ж парапроктит легкої форми і абсцес знаходиться під шкірою заднього проходу та слизовою оболонкою прямої кишки то існує можливість його лікування малоінвазивними хірургічними методами.
Якщо ж форма парапроктиту важка – проводиться лише хірургічне втручання, причому, в екстреному порядку.
Операція проходить наступним чином – абсцес, що знаходиться у прямій кишці розкривається, проводиться чищення його порожнини від гною.
Щодо перебування в стаціонарних умовах, або ж терміну реабілітації, то це безпосередньо визначає лікар після проведення втручання.
Після оперативного втручання, статистично третина пацієнтів повністю одужують. В інших, з тих чи інших причин формується свищ прямої кишки. Також можливі рецидивуючі випадки гострого парапроктиту.
Зволікати з парапроктитом вкрай небезпечно, тому негайно зверніться до лікаря проктолога. При легких стадіях ви можете уникнути операції і обійтися лише малоінвазивними хірургічними методами.
Звертайтеся за допомогою у проктологічне відділення медичного центру Оксфорд Медікал Рівне.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
