Ентерит – захворювання тонкого відділу кишечника запального характеру. Це дуже поширена патологія у гастроентерології. Хвороба може протікати хронічно або гостро й призводить до дистрофічних змін слизової.
Незважаючи на легкість діагностування, ентерит сильно погіршує самопочуття та загальну якість життя через порушення ключових функцій ШКТ – транспортної, захисної та травної.
Передумови виникнення унтериту
Ентерити спричиняють наступні стани організму:
- хвороба Крона;
- патології сусідніх органів;
- дерматологічні захворювання;
- патології печінки і ШКТ;
- інфекції.
Перебіг хвороби
Гостра форма ентериту часто має ознаки інтоксикації (підвищення температури до +39, мігрень, слабкість, тяжка діарея та зневоднення). Також хвороба гострої стадії, окрім тонкого, вражає товстий кишківник і шлунок.
Ентерит хронічної стадії протікає негостро, але про симптоми розкаже зовнішність хворого. Суха, тонка шкіра, ламке, рідке волосся, дистрофія (порушення ліпідного і білкового обміну), часті судоми і біль у м’язах. До цього додається також постійна проблема із випорожненням.
Якщо ігнорувати запалення тонкого кишківника, існує ризик серйозних ускладнень: некрозу, кровотеч, гострої ниркової та судинної недостатності, загального зневоднення та дисбактеріозу. Тому, якщо ви помітили перші ознаки (біль навколо пупка, рідка форма калу, часта дефекація з часточками слизу та їжі, до 15-20 разів на добу, нудота, білий наліт на язиці та метеоризм), негайно запишіться до фахівців медичного центру «Оксфорд Медікал Рівне». Щоб призначити ефективне лікування, потрібний професійний огляд та обстеження.
Діагностика ентериту
Загалом діагностика ентеритів передбачає фізикальне обстеження. Якщо при пальпації черева пацієнт відчуває біль, а в тонкій кишці спостерігається булькання рідини, ентерит діагностують вже при першому візиті до лікаря.
Але для остаточного підтвердження хвороби проводять лабораторні обстеження (аналізи крові, копрограма, ПЦР-скринінг для визначення збудника), йодокалієвий тест а також УЗД – для спростування або підтвердження патологій стінок ШКТ і рентген з контрастом.
Лікувальні методи
При гострих формах захворювання терапія направлена на усунення больового синдрому, нормалізації мікрофлори кишечника й усунення ризиків ускладнення. Мета – полегшити перебіг й запобігти загостренням.
Лікар призначає медикаменти: ліки проти діареї, антибіотики, антибактеріальні засоби, ферменти. Біль знімають спазмолітиками й анальгетиками. При тяжкій стадії виписують вітаміни та гормони стероїдної форми. При цьому є показання до постільного режиму та щадної дієти.
У разі немедикаментозного лікування застосовують максимально збалансоване дієтичне харчування, а для уникнення рецидивів пацієнт має дотримуватися режиму пиття (2 літри щодня). Коли хронічний ентерит переходить у ремісію, рекомендовано дотримуватися збалансованої дієти з повним комплексом необхідних мінералів та вітамінів.
Загалом ентерити лікують амбулаторно, але у випадку інфекцій та інтоксикації тонкого відділу кишечника рекомендована госпіталізація та посилена терапія у стаціонарі. Якщо при прийомі ліків немає позитивних результатів, а хвороба продовжує розвиватися, а також у випадку новоутворень в тонкому кишківнику – показана операція.
Запобігання ентериту складається з регулярного прийому медикаментів за показаннями, ретельної обробки продуктів, збалансоване харчування та уникнення нервово-емоційних перевантажень. Але найбільш ефективна профілактика ентеритів – це своєчасний візит до лікаря, обстеження і лікування інфекцій, порушень ендокринної системи та захворювань шлунку.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
