Хвороби сечового міхура

Найрозповсюдженішим захворюванням сечового міхура у дітей різного віку є цистит – запальна патологія стінок сечового міхура, яка супроводжується порушенням його резервуарної функції. Розвивається хвороба у дівчаток та хлопчиків, але у дівчаток вона зустрічається в середньому в чотири рази частіше, що зумовлено анатомічними особливостями жіночої сечовидільної системи. 

Класифікують цистит у дітей за декількома ознаками. 

За формою хвороби: 

• первинний – виникає як основне захворювання;

• вторинний – проявляється внаслідок розвитку захворювань інших органів та систем.

За типом протікання:

• хронічний – проявляється у вигляді зміни фаз: ремісія, декомпенсація, компенсація, загострення;

• гострий – має яскраву клінічну картину та зазвичай зустрічається епізодично.

За локацією це може бути шийковий, дифузійний та опосередкований цистит, а за збудником – бактеріальний, вірусний і грибковий.

Спричиняють патології сечового міхура (і особливо цистит) різноманітні патогенні мікроорганізми: кишкова паличка та інші бактерії, віруси (парагрип, аденовірусний патоген, герпес) та мікози (кандидоз). 

Потрапляти у сечовий міхур збудники хвороб можуть різноманітними шляхами: 

• висхідним – при переміщенні з геніталій, кишечника або сечової протоки;

• нисхідним – при потраплянні збудників з нирок;

• кровогенним – при потраплянні через кровоток, якщо в організмі присутні запальні та гнійні процеси, сепсис; 

• лімфогенним – при переміщенні збудників через лімфу з органів малого тазу в сечовий міхур. 

Для розвитку хвороб сечового міхура недостатньо лише потрапляння патогенних мікроорганізмів – має співпасти одразу декілька факторів: наявність активних збудників, зниження захисної функції організму, зміна мікрофлори зовнішніх статевих органів, зниження захисної функції слизової оболонки сечового міхура. 

Симптоматика патологій сечового міхура залежить від віку дитини. До двох місяців особливих, явних ознак хвороб майже не проявляється. Можуть бути загальні неонатальні розлади: слабкий набір ваги, дратівливість, поганий сон та апетит, підвищення температури тіла. Тому в такому ранньому віці варто звертати увагу на усі відхилення від нормального стану та одразу ж звертатися до педіатра медичного центру «Оксфорд Медікал Рівне», який направить на стандартні обстеження інфекцій сечовивідних шляхів та інших патологій.

Після двомісячного віку до вищеописаних симптомів може додаватися неприємний запах сечі, часте сечовипускання, нудота і блювання. Після двох років додатково проявляється енурез, хибні позиви, сильне підвищення температури тіла, лихоманка та біль внизу живота. Чим старша дитина, тим легше розпізнати небезпечну хворобу, оскільки дитина може описати свої відчуття. 

Діагностичні заходи обираються індивідуально. Стандартною схемою первинної діагностики є загальний аналіз сечі, аналіз на патогенну мікрофлору та чутливість патогенів до антибіотиків, цистоскопія, біохімічний аналіз крові, УЗД сечовидільної системи та загальний розгорнутий аналіз крові. В подальшому, залежно від першопричини захворювання, можуть призначатися додаткові обстеження.  

Лікування хвороб сечового міхура у дітей ускладняється обмеженням прийому деяких лікарських засобів за віком. Зазвичай призначаються антибактеріальні засоби разом із пробіотиками та пребіотиками, а також фітопрепарати, дозволені для прийому конкретній віковій групі. 

Додатково рекомендується коригувати питний режим та раціон харчування, збагачуючи його натуральними соками, теплими натуральним напоями, вітамінним та рослинним продуктами. Лікування може тривати від 4 до 10 днів. В цей період краще обмежити прийом надто жирної, смаженої, копченої та пряної їжі. Раціон має складатися переважно з продуктів рослинного походження та риби. 

При проявах хвороб сечового міхура у дитини краще звернутися до вузькопрофільного спеціаліста – дитячого лікаря-уролога медичного центру «Оксфорд Медікал Рівне». Він надасть повноцінну та кваліфіковану консультацію, призначить усі необхідні обстеження та лікувальні заходи, щоб ваша дитина жила здоровим життям!