Лікування цервікалгії

Цервікалгія – це хвороба, відома під народною назвою «простріл в шиї». Таке поняття характеризує цілу групу запальних захворювань, що спричиняють скутість м’язів шиї та біль в цьому районі. 

Існує два основні різновиди цервікалгії – вертеброгенна та невертеброгенна. Перший вид з’являється через патологічні зміни в шийному відділі хребта й стає їх наслідком. Невертеброгенна цервікалгія – це запальні процеси в м’яких тканинах, абсцеси, пухлини та розшарування тканин в даній зоні. 

Встановлення типу та першопричин хвороби в медичному центрі «Оксфорд Медікал Рівне» дозволить обрати вірну тактику лікування та досягти максимально швидкого ефекту. 

Болить шия, важко повернути голову, дискомфорт віддає у плече або потилицю? Зазвичай так починається цервікалгія. Це не окреме захворювання, але симптом, що сигналізує: є проблема і на неї варто звернути увагу.

Хрускіт, оніміння, спазм м’язів шиї можуть з’являтися

• після сну чи довгої роботи за комп’ютером;
• після незручного руху або фізичного навантаження.

Біль може бути ниючим, різким, пекучим, супроводжуватися скутістю та обмеженням рухів.

У більшості випадків причина не становить загрози. Але тривалі, сильні або повторювані неприємні відчуття не варто ігнорувати. Особливо якщо біль віддає в руку, поєднується з онімінням, слабкістю чи з’явився після травми. Потрібно не просто зняти дискомфорт, а зрозуміти, що саме його викликало.

Схожі симптоми можуть виникати з абсолютно різних причин. Діагноз ставлять залежно від джерела болю.

• Якщо його причина криється у зношуванні тканин, деформації дисків чи защемленні нервових корінців хребцями, це – вертеброгенна цервікалгія.
• Коли кісткові структури та диски абсолютно здорові, а різкий біль чи скутість спровоковані м'язовим спазмом, переохолодженням, тривалим перебуванням у незручній позі або сильним стресом, діагностують невертеброгенну цервікалгію.

Крім того, лікар враховує, коли з’явилися симптоми, що їм передувало і чи є додаткові скарги.

У шиї багато структур, які можуть боліти: м’язи й зв’язки, дрібні суглоби між хребцями, міжхребцеві диски, нервові корінці. Причини цервікалгії у кожного пацієнта різні. Навіть у двох людей однакового віку біль може мати різне походження. Найчастіше це:

• перенапруження м’язів і зв’язок шиї;
• вікові зміни міжхребцевих дисків та суглобів;
• грижа диска або інші зміни, що подразнюють чи стискають нервовий корінець;
• наслідки травми, зокрема різкого згинання та розгинання шиї;
• запальні захворювання суглобів і навколишніх тканин;
• значно рідше – інфекційні, пухлинні та інші системні захворювання.

Є важливий нюанс: зміни на рентгені чи МРТ ще не доводять, що саме вони спричинили біль. Дегенеративні зміни шийного відділу трапляються й у людей без скарг, тому результати обстеження лікар зіставляє із симптомами та даними огляду.

За відчуттями цервікалгія буває дуже різною. В одному випадку біль залишається в межах шиї, в іншому переходить на потилицю, надпліччя або ділянку між лопатками. Якщо подразнений нервовий корінець, він може поширюватися вздовж плеча й руки та поєднуватися з поколюванням, онімінням чи слабкістю.

Відрізняється й характер відчуттів: тупий постійний біль, печіння, короткий простріл у шиї або різкий напад. Дискомфорт може посилюватися під час певного руху – наприклад, біль у шиї при повороті голови іноді настільки виражений, що людина мимоволі намагається тримати голову в одному положенні. Біль у шиї після сну може з’явитися через тривале незручне положення голови або невдалу висоту подушки. Якщо просто змінити їх не допомагає, потрібно шукати причину.

За тривалістю розрізняють гострий і хронічний перебіг. Але ані сила, ані характер болю самі по собі не показують його причину. Для лікаря важливо, куди він поширюється, які рухи його провокують і чи з’явилися разом із ним неврологічні симптоми.

Сильний біль у шиї рідко існує сам по собі. Те, які відчуття з’являються разом із ним і куди вони поширюються, допомагає лікарю зрозуміти, які структури можуть бути залучені. Симптоми цервікалгії залежать від причини та вираженості проблеми.

Зазвичай пацієнти скаржаться на:

• обмеження рухливості, скутість у шиї – важко нахилити голову або повернути її вбік;
• біль, що віддає у плече, лопатку або руку;
• оніміння, поколювання чи зміни чутливості в руці та пальцях;
• слабкість у руці – наприклад, стає важче утримувати предмети або виконувати звичні рухи;
• головний біль, який починається в ділянці шиї чи потилиці;
• напруження та болючість м’язів шиї, особливо під час руху або натискання.

Якщо разом із гострим болем у шиї з’являються оніміння, поколювання чи слабкість у руці, лікар перевіряє, чи не пов’язані ці симптоми з подразненням нервового корінця. Важливо уточнити, де саме змінюється чутливість, чи слабшає рука і чи посилюються неприємні відчуття під час рухів шиєю.

Якщо шия заболіла після незручного руху і дискомфорт поступово слабшає, термінова допомога зазвичай не потрібна. Коли біль не відпускає, посилюється з часом або повертається знову і знову, краще не покладатися, що все мине саме. Звернутися до лікаря варто й тоді, коли неприємні відчуття віддають у руку, заважають спати чи нормально рухатися, а разом із ними з’являються оніміння або поколювання.

Швидше звернутися по медичну допомогу потрібно, якщо біль:

• виник після падіння, ДТП чи іншої травми;
• супроводжується наростаючою слабкістю в руці або нозі;
• поєднується з порушенням ходи чи координації;
• з’явився разом із високою температурою та сильним головним болем.

У таких випадках з оглядом краще не зволікати: причиною симптомів може бути не тільки звичайне перенапруження м’язів шиї.

Якщо шия болить після сну чи при повороті голови вже не вперше або симптоми ніяк не проходять, записуйтесь до Медичного центру «Оксфорд Медікал» в Рівному.

Який лікар лікує цервікалгію? З описаними вище скаргами потрібна консультація невролога. Діагностика цервікалгії починається з бесіди й огляду. Лікар уточнює, коли з’явився біль, що його посилює, чи поширюється він у плече або руку, чи були травми, оніміння або слабкість.

Під час огляду перевіряють:

• обсяг рухів у шиї;
• м’язову силу та рефлекси;
• чутливість рук;
• болючі й напружені ділянки.

Додаткові обстеження потрібні не завжди. Якщо неврологу треба детальніше оцінити стан шийного відділу, він може порадити рентген, МРТ або КТ. Якщо виникне підозра на запалення, можуть знадобитися аналізи. УЗД призначають у випадках, коли потрібно перевірити судини або м’які тканини шиї.

Що робити, якщо болить шия? Тактику підбирають після того, як лікар визначить причину болю. При гострій цервікалгії зазвичай достатньо на певний час зменшити навантаження, але повністю обмежувати рухи не потрібно. За потреби лікар може призначити препарати для зменшення болю, запалення або м’язового спазму.

Якщо причина пов’язана з подразненням чи стисканням нервового корінця, можуть знадобитися медикаменти, лікувальні вправи та фізична терапія. До звичної активності повертаються поступово, орієнтуючись на самопочуття.

Оперативне лікування потрібне значно рідше – переважно тоді, коли є виражене здавлення нервових структур або наростає слабкість у кінцівці. Самостійно «вправляти» шию чи тривалий час приймати знеболювальні без огляду лікаря не варто

Коли гострий біль стихає, повертайтеся до звичного навантаження поступово. Не варто різко збільшувати фізичну активність або намагатися швидко «розробити» шию через біль. Корисніше відновлювати рухливість у комфортному обсязі, робити перерви під час роботи за комп’ютером і стежити, щоб м’язи не залишалися напруженими годинами. Якщо дискомфорт повертається під час певних рухів, навантаження тимчасово зменшують і обговорюють це з лікарем.

Щоб не отримати хронічну цервікалгію, зверніть увагу на щоденні звички. Відрегулюйте висоту монітора та робочого крісла, не тримайте голову довго нахиленою до телефона, регулярно змінюйте положення тіла. Тренуєтесь? Навантаження на плечовий пояс і шию збільшуйте поступово. Значення має і сон: подушка повинна підтримувати шию у зручному положенні, без надмірного згинання.