Лікування щитоподібної залози

Навіть найдрібніші порушення функціонування щитоподібної залози можуть викликати серйозні наслідки для усього організму. Цей орган відповідає за вироблення гормонів, які у свою чергу безпосередньо впливають на гормональний фон і стан усього організму в цілому.

Щитоподібна залоза відповідає за вироблення трьох гормонів – тироксину, трийодтироніну та тиреокальцитоніну. Залежно від того, наскільки правильно працює цей орган, виділяють три його стани:

• еутіероз – гормони виробляються в потрібному об’ємі, нормальний стан щитовидки;

• гіпотиреоз – залоза працює недостатньо активно, внаслідок чого спостерігається нестача у виробленні гормонів;

• гіпертиреоз – залоза працює занадто активно, внаслідок чого в організм викидається занадто велика кількість гормонів.

І гіпотиреоз, і гіпертиреоз вважаються патологічними станами органу, при яких потрібно проводити медикаментозну корекцію. Крім того, виділяють наступні захворювання щитоподібної залози:

• вроджені патології;

• ендемічний зоб, викликаний нестачею йоду;

• дифузний токсичний зоб (генетичне автоімунне захворювання);

• запалення щитовидки;

• відкриті й закриті ушкодження;

• пухлини, у тому числі рак щитоподібної залози.

Як і будь-які інші патології, захворювання щитоподібної залози можуть бути викликані різними причинами:

• генетична схильність;

• погана екологія;

• нестача вітамінів, макро- та мікроелементів;

• прийом гормональних і ряду інших препаратів;

• хронічні захворювання;

• інфекції;

• психоемоційні перевантаження тощо.

Будь-який із цих чинників може стати спусковим механізмом, внаслідок чого щитоподібна залоза почне працювати неправильно, виробляючи підвищену або зменшену кількість тих або інших гормонів.

Залежно від того, які порушення в гормональному фоні почалися у пацієнта, у нього можуть спостерігатися наступні симптоми:

• загальна слабкість;

• швидка стомлюваність;

• дратівливість;

• прискорене серцебиття;

• сухість шкіри;

• стрибки артеріального тиску;

• проблеми з вагою;

• втрата апетиту;

• задишка;

• підвищене випадання волосся;

• тремор;

• нечітка мова.

Симптоматика може бути слабкою, оскільки захворювання у більшості випадків розвиваються поступово. 

Оскільки на початкових стадіях хвороби щитовидки не мають чітко вираженої клінічної картини, в цілях профілактики ендокринологи радять раз на рік робити профілактичне УЗД. У випадках, коли симптоми вже почали проявлятися, пацієнтові призначають лабораторний аналіз крові на визначення гормонального фону (досліджується рівень основних гормонів).

Також дієвими методами діагностики патологій ендокринної системи вважаються:

• візуальний огляд і пальпація;

• радіоізотопне сканування;

• комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія;

• біопсія методом аспіраційної пункції з подальшою гістологією.

Лікування хвороб щитоподібної залози залежить від симптоматики, стану органу, генетичної схильності й індивідуальних особливостей пацієнта. Після збору анамнезу та проведення усіх досліджень лікар клініки «Оксфорд Медикал» може призначити консервативну терапію або хірургічне втручання.

Консервативна методика полягає в гормональній терапії й ефективна переважно тільки на ранніх стадіях, але у ряді випадків оперативне втручання – єдиний варіант для пацієнта, особливо у випадках, коли захворювання швидко прогресує, а інші методи терапії виявилися неефективні, якщо через патологічний стан почалася задуха або є ризик переродження в злоякісне утворення.